3 Неділя Великого Посту
В третю неділю Великого Посту Церква подає до вшанування Святий Хрест Господній. Це є особливість цього періоду подорожі, бо літургічні тексти не говорять про хрест, як засіб тортур, але як символ перемоги і Воскресіння. А найкрасномовнішою молитвою Хрестопоклонної неділі є частина із Воскресної утрені: "Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусові, єдиному безгрішному. Хресту твоєму поклоняємось, Христе, і святе воскресіння твоє величаємо і славимо, бо ти Бог наш, крім тебе іншого не знаємо, ім'я твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому воскресінню, це бо прийшла через хрест радість усьому світові. Завжди благословляючи Господа, славимо воскресіння його, бо, розп'яття перетерпівши, він смертю смерть переміг". Тому у Великому Пості ця неділя є наче зупинка на перепочинок, як ізраїльський народ переходивши до обіцяної землі зупинявся для перепочинку і Господь приборкував спрагу водою із скелі. І ми тепер зупиняємося аби перепочити у тіні хресного дерева, аби рушати далі до святого Воскресіння. Святий Теодор Студит у своєму Слові на Хрестопоклонну неділю каже так, що сьогоднішній день - це день радості і втіхи, тому що сьогодні ми вшановуємо знамено радості. Сьогодні лунає гімн хвали і визнання віри, тому що появляється найсвятіше дерево..., яке дарує нам життя, а не смерть, просвітлює нас, не затьмарює... Це якраз є те дерево, на якому проллята Господня Кров, що явила таку непереможну силу, якою подолала демонів і просвітила світ... Сьогодні - поклоніння святому хрестові звіщає Христове Воскресіння.
Час 40-денного посту Святими отцями порівнюється до великого 40-річного виходу ізраїльського народу із Єгипту по пустелі. Цей час не простий, він виснажував, доводив до нарікання, часом зневіри і зради. Тому часто Господь творив такі ситуації які б могли наново відкрити ізраїльтянам великий задум звільнення і любові Бога до свого народу. Це можна назвати як певна педагогіка Божа до свого народу. Бо святий хрест - це вічно живий символ безконечної Божої любові до нас, грішних, символ Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасіння, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Віддаючи честь святому хресту, ми віддаємо честь Христовій жертві, мукам і смерті. Поклавши на собі знак святого хреста, ми кожного разу визнаємо свою віру в нашого Спасителя. Тепер ми всі цілою країною долаємо складний шлях "пустелі": переслідування фараоном, спеку, страх, спрагу, розпач, укуси зміїв, напади ворогів - усе це досвідчуємо тепер. Часом не вистачає зусиль, часом хочеться кинути все і втікати світ за очі. І тут Господь дає нам можливість бути біля хреста, подивитися на своє життя, зробити ревізію минулого і теперішнього. А головне дає можливість почерпати силу здолати шлях до Обіцяної землі, бо «прийшла через хрест радість усьому світові» - перемога над злом.
о. Павло Фіцай