Червень - місяць молитви до Христа Чоловіколюбця
24.06.2022
Сьогоднішнє читання (Мт. 9, 14-17) нас застановляє подивитися у своє серце. У нашому духовному житті є моменти красиві і чудові. Ті моменти, коли ти молишся і відчуваєш, що з'єднуєшся з Богом швидше, ніж з Інтернетом! Моменти, коли тобі хочеться піти до храму, молитися, коли хочеш зробити комусь добру справу, послужити. Саме в ці моменти великої радості відбувається духовний ріст. Добре цим скористатися, наповнити свою душу ласками. Рекомендую вам записати всі ті прекрасні моменти, які ви переживаєте, у зошит, щоб ви пам'ятали, що є живий Бог, який так чи інакше з'являється у вашому житті. Зробіть нотатки про те, що ви відчуваєте під час Літургії, як Ісус говорить з вами в молитві, що Господь промовляє до Вас у Євхаристії. І коли ти перебуваєш у жахові сьогоднішньої війни, то згадаєш, що Господь був завжди з тобою і наскільки ти був відкритий на Нього. Буває так коли твій ентузіазм до молитви згасає. Момент, коли ти навіть не хочеш йти на Літургію і коли ти не радий, що священик довго проповідує. Тим паче коли щохвилини чуєш про смерть, страждання, розпач людей довкола. Це той сухий і важкий момент, який ми повинні принести Богу. Згадайте, як це було раніше, і живіть тими прекрасними спогадами, які ви пережили, коли поруч був Христос. Ці спогади підбадьорюють нас, коли ми переживаємо цю «духовну пустелю», і дають нам сили йти далі. Після цих попередніх досвідів, настав час відкрити щось нове. Після тієї сухості і порожнечі, яку ми переживаємо, настає момент, коли починається нова благодать; благодать, яка змінює наш світогляд і спосіб життя. Саме тому ми маємо пройти цей процес. Не застоюватися духовно. Він має бути динамічним. Ми повинні пережити ті часи в пустелі, а також часи коли ти розумієш що маєш робити. Самоусвідомлення себе у часі цієї війни приносить нове у наше життя, щось що виводить із рамок, які ми собі поставили. Молимось за воїнство і народ.
о. Павло Фіцай