Червень - місяць молитви до Христа Чоловіколюбця

Сьогоднішнє читання (Мт. 7, 1-8) нам наголошує на наш самий вживаний гріх - осудження людей. Текст для нас зрозумілий: це напад на лицемірів, які нападають на інших за їхні маленькі недоліки, ігноруючи власні великі недоліки, тих, хто засуджує інших, але не оцінює правдиво себе. Воно має подвійне значення: спочатку атакує лицемірство тих, хто критикує інших, ігноруючи свої власні набагато більші вади, а оскільки вада в очах, це метафора того, як такі вади можуть засліпити людину. Слово, перекладене як скалка, може означати крихітну осколку або шматок тирси, в розмовній мові будь-який дрібний предмет. Слово, перекладене як колода, відноситься до крокви або балки, які тримають дах будинку. Балкою важко потрапити в око, але вона функціонує як жартівлива й гіперболічна метафора великого недоліку. Ця метафора походить із деревообробної та столярної майстерні, що можливо було вживано Ісусом. Святий Августин каже, що грішна людина відкрита щодо поспішного і несправедливого суду. Вона легко знаходить провини, бо легше засуджувати, ніж лікувати й виправляти. Далі продовжує св. Августин, перед тим як комусь дорікати, подумаймо, чи ми самі ніколи не чинили гріха? І як комусь ми дорікаємо, то нехай то буде для того, щоб допомогти навернутися до Бога, аніж просто виставити чиюсь слабкість.

о. Павло Фіцай