Неділя 5-та по Зісланні Святого Духа

Сьогоднішнє євангеліє показує нам діяльність зла у світі, намагання вселити страх і паралізувати життєві сили людини, яка зустрічала гадаринських біснуватих. Біснуваті дійсно знали, що Христос прийде. І, перш за все, вони знали, Хто йде: "Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий?"- викриває їх мова. Вони дуже добре знали, що означає ім'я Ісуса Христа, тому демон трусився. Сьогодні нічого не змінилося: агресор нападає і кричить, що на нього вчинено замах, підміна правди, маніпуляція фактами, бажання знищити і спопелити все живе, перетворити увесь простір довкола них на темряву і суцільне страждання. Часом ми самі творимо такий темний простір - простір страждання: у собі, своїх родинах, суспільстві. Тому демони намагаються навіяти людині, що вона сама залишилася зі злом на одинці, що Бог покинув людину у її стражданні. Але Ісус не оминув Гадаринського краю, а міг це зробити. Міг обійти пустинне місце із біснуватими і оминути біснувати, але навпаки вийшов до них. Бо у клекоті болю та стражданню Бог промовляє любов'ю і співстражданням разом із людиною. Ми сьогодні живемо у такій собі фортеці Гадара, де "сучасні свого роду свині": страх, ненависть, бажання влади і грошей поневолюють людину. І це зцілення показує нам можливість бути свобідними і спілкуватися з Богом. Це залежить від нас. Чи ми вирішимо сказати Йому залишитися? Або ми вирішимо «попросити» Його піти.

о. Петро Фіцай