Травень - місяць молитви до Богородиці

Проповіді Ісуса про свободу дратували юдеїв. Вони запевняли Його, що рабами ніколи не були нікому. Але це зовсім не так. Вони були у вавилонській неволі, і на момент діалогу з Ісусом перебували під ярмом Риму. Юдеї високо цінували свободу та вважали її вродженим правом кожного ізраїльтянина. У Законі говорилося, що жодний юдей, яким би бідним він не був, не повинен опускатися до становища раба. Та Ісус говорить про інший вид рабства. «Кожен, хто чинить гріх - гріха невольник!», говорить Він. Апостол Павло пізніше дякував Богові за те, що Він звільнив християн від рабства гріха (Рим 6:17). Роздумовуючи над питання рабства гріха св. Нікодим Святогорець каже, що коли диявол тримає когось в рабстві гріха, то переважно пильнує, щоб ще більше затьмарювати його духовним осліпленням, відганяючи від нього всякий добрий помисл, який міг би привести його до усвідомлення згубності свого життя. І не тільки відганяє від нього добрі помисли, які могли б схилити його на покаяння і навернути на шлях чеснот, але замість них вкладає помисли злі та розпусні, й тут же влаштовує зручні нагоди до гріха. Від цього бідний грішник щораз то більше затьмарюється і засліплюється. Це засліплення вкорінює в ньому навик і безперервний потяг завжди грішити, так що він, жалюгідний, втягнений до гріха і до більшого засліплення і до повного рабства. Тому Ісус наголошує, що лише Син дає правдиву свободу від рабства гріха.

 о. Павло Фіцай