Неділя Мироносиць

Сьогодні ми згадуємо подію, яка була сталася відразу після покладення тіла Ісуса Христа до гроба. Жінки мироносиці йшли до гробниці, аби проявити свою любов до учителя через приготування до традиційного похорону. Не раз собі думаю на похоронах, що ми продовжуємо любити близьких яких втрачаємо, чи ховаємо, і ми ніколи не кажемо я «любив», але це кажемо у теперішньому часі «люблю», бо як каже ап. Павло «любов ніколи не минає». Так і жінки мироносиці хотіли проявити любов до Того, хто полюбив їх аж до смерті хресної. Не зважаючи на ризик самим стати покараними за те, що вони були з Ісусом Назарянином, не зважали на римську сторожу, яка могла заподіяти будь-що цим переляканим жінкам, ані юдеїв які кипіли ненавистю. Єдиним страхом було те, що вони не зможуть відкотити камінь від входу до гробу і вони не зможуть приготувати до похорону тіло Учителя. Та зустріли ангела, який звістив їм про воскресіння Ісуса Христа і просив це переказати апостолам. І тому церковна традиція їх називає Апостолами апостолів. Дорога мироносиць до гробниці була поєднана слізьми з розпачом, страхом і безнадією, болем і пустотою, думкою про те як далі жити завтра. ЯК жити завтрашнім днем, у якому відсутній той, Хто їх навчив любити....Ми часто опиняємося на місці цих жінок і той камінь на дорозі нашої віри постійно нам заважає: розпач, біль, страх коли втрачаємо близьких. Як жити далі, яке буде моє завтра, як я не впевнений у теперішньому моменті... Відповідь проста - люби і твори справи з любові, кінцевою зупинкою шляху до гробниці був пустий гріб. Так і наше життя, щоби тут не творилося - нас очікує Воскреслий Христос. Тому робім все що від нас залежить і довіряймо Христу. Помолися сьогодні за воїнів і їх мам.

о. Павло Фіцай