Травень - місяць молитви до Богородиці

Сьогоднішнє Євангеліє показує реакцію євреїв на слова Ісуса про Хліба життя. Вони впевнено відкинули слова Ісуса, перейшовши на особисте, що вони знають хто його батьки. Однак це бурчання з боку юдеїв не заперечує слова Ісуса - що є Хлібом з неба, що дає вічне життя. Цим самим євреї перебувають на боці, яка програла, тому що їхня невіра є лише продовженням їхнього невіри та нарікання з часів Мойсея. Багато біблійних науковців порівнюють ремствування євреїв у цьому тексті з подіями, коли Мойсей провадив батьків цих невіруючих ізраїльтян через пустелю. Це нарікання нагадує їхнє ставлення до Бога та до рішень Мойсея. Їхні незручності протягом сорока років ходіння в пустелі були усіяні серією нарікань і нескінченних скарг на Бога. Тепер, коли вони зустрічають самого Сина Божого - а насправді самого Бога, євреї відтоді засліпили себе своїми скаргами та наріканням. Їм не вдалося побачити в Ісусі обіцяного Месію, а отже, вони не змогли побачити того, що було обіцяно з часів Мойсея. Вони втрачають сенс очікування Месії, і замість цього вони скаржаться та нарікають, а не крокують до віри. Зрозуміло, що Ісус вказав їм, що Батько приверне їх у вірі до Себе; але це так прикро, що вони не можуть відповісти на запрошення Отця, тому що вони просто не можуть почути запрошення Отця; те, що вони можуть почути, - це їхнє власне нарікання, їхні нескінченні скарги, і, отже, те, що вони можуть почути, - це їхнє недовір'я. Хто може вийти з власної в'язниці невіри, якщо те, що вони чують, - це його егоїстичне ремствування про невіру? Сьогодні ми бачимо, що ті речі на які ми нарікали ще взимку, сьогодні просто розчинилися у вирі війни. Все те, що нам заважало, і те що ми прагнули просто розбилося об страждання. Але довіра до Христа допомагає пережити це все, і побачити правдиво себе і Бога. Сьогодні все просто - вибір за мною: нарікати, але так і не зустріти Бога, чи довіритись і перейти на зовсім інший вимір віри.

о. Павло Фіцай